jump

[‹лҐp]

1. v

1) стрибати, скакати; плигати; підстрибувати, підскакувати; перестрибувати

2) підвищуватися (про температуру)

3) нити, сіпати (про хворий зуб)

4) пропускати, перескакувати (у читанні)

5) уникати зробити щось

6) спонукати стрибнути; трясти

7) підкидати, гойдати

to jump a baby on one's knees - гойдати дитину на колінах

8) захопити, заволодіти (чимсь)

9) кін. спотворюватися, зміщатися (про зображення)

- jump at

- jump down
- jump in
- jump off
- jump on
- jump out
- jump up
- jump with

-

to jump down smb.'s throat - не дати комусь слова сказати, перебивати когось

to jump to conclusions - робити передчасні висновки

2. n

1) стрибок

high jump - стрибок у висоту

running jump - стрибок з розгону

standing jump - стрибок з місця

2) здригання; сіпання (від болю тощо)

3) різке підвищення (температури, цін)

4) різкий перехід; розрив

5) розм. перевага

6) геол. дислокація жили